Вишиванка з бежевого льону та комірцем Бандура

Вишиванка, присвячена бандурі

Вишиванка присвячена одному з найвпізнаваніших символів української музичної традиції — бандурі.

Ідею створення сорочки запропонувала співачка та бандуристка Марина Круть. Вона наголошує, що кобзарське мистецтво мало не лише музичну, а й просвітницьку силу — саме тому кобзу, а згодом і бандуру, намагалися знищити.

Основним елементом вишивки стало характерне різьблення Вересаєвської кобзи — квітка, відома як голосник. Також на сорочці відтворено рядки з української пісні «Взяв би я бандуру».

Історією цієї пісні ділилася громадська діячка, фольклористка та поетка Антоніна Литвин. За її словами, оригінальний текст розповідає про козака, у якого татари викрали дівчину. Намагаючись її визволити, козак потрапив у полон і втратив зір.

Згодом радянська влада спотворила зміст пісні, прибравши трагічну історію з оригінального тексту. Водночас первинна версія збереглася.

У ній сліпий козак повертається додому та вчиться грати на бандурі, аби продовжувати жити:

«Взяв би я бандуру та й заграв, що знав,

через ту дівчину бандуристом став».

Ця вишиванка — про бандуру як голос української культури, пам’яті та незламності.